ВЕДМЕЖА́ТНИК, а, чол.
1. Мисливець, що полює на ведмедів. — У тайзі й живу, сину мій… Я ж — ведмежатник.. По хліб у село навідуюсь (Олесь Донченко, II, 1956, 58).
2. Людина, яка водить прирученого ведмедя.
3. Собака, з яким полюють на ведмедя.
4. Приміщення для ведмедів у зоологічному саду, звіринці.