ВЕЧОРИ́НА, и, жін., діал.
1. Вечір (у 1 знач.). А я молод, діжду вечорини, Гей, піду гулять до дівчини (Народна лірика, 1956, 228); Від світань до вечорини Із серпом в гарячі дні. Несміливий плач дитини Ледве чути на стерні (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 129).
2. Вечеря (в 2 знач.). Да спасибі, сину, за сю вечорину (Словник Грінченка).
3. заст. Дівич-вечір; вечорниці.