ВЕЧІ́РКА, и, жін.
1. Вечірнє зібрання, гулянка з частуванням у вузькому колі. Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 146); Почали сходитися гості, яких запросили брати на товариську вечірку (Іван Франко, VI, 1951, 205); — Хіба тебе не вразило, приміром, що Марійка на сімейну вечірку запросила свого класного керівника? (Олесь Донченко, V, 1957, 338).
2. розм. Вечірня газета.