ВДИВОВИ́ЖКУ, присудк. сл. Те саме, що вдивовижу. А де ж суконця взять? Охрімові не вдивовижку! — Ми знайдемо! — він каже сам собі, — Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 31).
ВДИВОВИЖКУ
Тлумачення слова
ВДИВОВИ́ЖКУ, присудк. сл. Те саме, що вдивовижу. А де ж суконця взять? Охрімові не вдивовижку! — Ми знайдемо! — він каже сам собі, — Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 31).