ВДВОХ (УДВОХ), присл. У кількості двох осіб. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи (Тарас Шевченко, I, 1951, 312); Матір і дочку рідко бачили поодинці, завжди удвох, завжди у злагоді, а робили — за чотирьох (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 169).
ВДВОХ
Тлумачення слова