ВДВОЄ (УДВОЄ), присл.
1. У два рази. Турн сили вдвоє прикладає І тарани сам направляє, І браму рушити велить (Іван Котляревський, I, 1952, 235); Вийдеш на цю гору, то побачиш, що кругом неї стоять знов гори вдвоє вищі од неї (Нечуй-Левицький, II, 1956, 385); Правильне використання бурякокомбайнів удвоє скорочує затрати робочої сили на копанні порівняно з бурякопідіймачем (Наука і життя, 8, 1956, 29).
2. Пополам. — Певне трусити будуть, — промовив він, та мерщій за зшиток, ухопив його з стола, перегорнув удвоє та, нагнувшись до чобота, посунув його якнайглибше в халяву (Панас Мирний, IV, 1955, 369); Високий на зріст Мармура, зігнувшись удвоє, заліз у будку паровоза (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 54).