ВДО́ВИН (УДО́ВИН), а, е. Який належить удові або властивий їй. І синові за три копи Жупанок купила, Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Тарас Шевченко, I, 1951, 232); І вдовине жито поспіло, та нема кому його жати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 13); Оксана почала розповідати про своє гірке вдовине життя з малими дітьми (Степан Васильченко, II, 1959, 207).
ВДОВИН
Тлумачення слова