ВДОГІ́Н (УДОГІ́Н), присл., поет. Те саме, що навздогін. Он стали берези, як дочки, Димки з емтеесу вдогін (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 244); Ой, димок на обрії хитається, Море хвилю кидає вдогін (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 319).
ВДОГІН
Тлумачення слова