ВДІВЕ́ЦЬ (УДІВЕ́ЦЬ), вця, чол. Чоловік, який після смерті дружини не одружився вдруге. В Богу слав приїхав немолодий.. удівець та ще й з трьома дітьми (Нечуй-Левицький, III, 1956, 251); Як упився [Гриць], то забував зовсім, що жонатий [удруге]: все мав себе за вдівця та й згадував першу небіжку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 58); Стефка, народивши мені сина, вмерла, і залишився я в чужій хаті вдівцем, ще й з немовлям на руках (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 5).
ВДІВЕЦЬ
Тлумачення слова