ВДАЛЬ (УДАЛЬ), присл. Те саме, що вдалину. Нас мордують однакові муки, Гнітить душу однаковий жаль; Ось чого, друже милий мій, руки Простягаю до тебе я вдаль (Павло Грабовський, I, 1959, 518); Їдь і серця не печаль. Свіжий вітер наостанку Полетить з тобою вдаль (Андрій Малишко, II, 1956, 211); Фрося примовкла і задивилась удаль, на обрій, де пломеніла яскрава зірка (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 192).
ВДАЛЬ
Тлумачення слова