ВАЖО́К, жка, чол.
1. Див. важки.
2. Гирка, тягарець у ватерпасі;
// Невеликиц тягар, що прив’язується до мотузка і т. ін. переважно при зануренні його в воду. Кабель розмотувався з котушки і занурювався в воду, його тягли на дно важки (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 93); * У порівняннях. І, як важок на батозі, жбурнули його [Айтакова] в річку (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 273).