ВА́ЖНИЦЯ, і, жін., розм.
1. Поважна, значна особа. А що він за важниця! (Номис, 1864, № 5542).
2. Важлива справа.
♦ Яка важниця! — не важливо, не заслуговує уваги.
ВАЖНИ́ЦЯ, і, жін., заст.
1. Підставка для підважування воза під час змащування коліс. Ой не стеле чумак собі постіленьку, А зелену травицю, А у головки, замість подушечки, Кленьчасту важницю (Павло Чубинський, V, 1874, 1038); Не цурається і важниці, аби б що-небудь узяти (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 132); Ось другий [чумак]: бинда, ніби мак, іскриться, Накинутий наопашки чекмен… Жартує з лихом! В головах важниця Замість подушки (Максим Рильський, Поеми, 1957, 13).
2. рідко. Те саме, що вага 5.