ВАЖНІТИ, ію, ієш, недок.
1. Ставати важким, збільшуватись у вазі. Я мрію так свій вік прожити, Щоб серце все віддать землі своїй, Щоб у плодах мої важніли віти (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 41);
// безос. І спотайня.. шипіло зло: Коли б я був один, — лише б для мене ниви Гойдали колосом! Лише б мені цвіло І наливалося, і спіло, і важніло! (Максим Рильський, Поеми, 1957, 27).
2. Від утоми, ослаблення робитися малорухливим. Тіло важніло, руки опускалися (Панас Мирний, I, 1954, 285); «Де це він?» ..Довго, настирливо думав. А повіки важніли, спускались, спускались на очі. І враз — хряп! — упали й закрили (Андрій Головко, I, 1957, 128).