ВАРУ́НОК, нку, чол., діал.
1. Вариво, приварок. За що [набавляти таксу]? За ту гнилу рибу, що, не маючи ніякого варунку, покористувався бідний чоловік піймати з його ставу?.. (Панас Мирний, III, 1954, 310).
2. Біль у животі. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває іншим (Словник Грінченка).