ВАРТІВНИ́К, а, чол., заст. Вартовий. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть (Словник Грінченка); Прокляті псища збудили вартівника (Іван Франко, II, 1950, 41).
ВАРТІВНИК
Тлумачення слова
ВАРТІВНИ́К, а, чол., заст. Вартовий. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть (Словник Грінченка); Прокляті псища збудили вартівника (Іван Франко, II, 1950, 41).