ВАРНЯКАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка.
1. Говорити щось неістотне, пусте; базікати, теревенити. П’яний буде варнякати цілу ніч! (Панас Мирний, III, 1954, 219); — Варнякаєте ви таке, що воно зовсім не до діла (Степан Васильченко, I, 1959, 69).
2. Говорити невиразно, незрозуміло. Розказує, руками бовта, слова варнякає не наші (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 482).