ВАРІВКО, присудк. сл., діал.
1. Небезпечно. Варівко на Гавріїла орати (Словник Грінченка).
2. Ніяково, боязко. Пісня замовкла. Спочатку було якось варівко: чужа людина, очевидячки, псувала трохи настрій (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 178).
ВАРІВКО, присудк. сл., діал.
1. Небезпечно. Варівко на Гавріїла орати (Словник Грінченка).
2. Ніяково, боязко. Пісня замовкла. Спочатку було якось варівко: чужа людина, очевидячки, псувала трохи настрій (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 178).