ВАРЦА́Б, а, чол., діал.
1. Лутка. Сьогодні діду Семену будівельна бригада закладала хату, і сьогодні ж на ній виросли віконні варцаби (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 371).
2. Підвіконня. То прийшли судільниці чотири, На вікна варцабі посідали (Іван Франко, XI, 1952, 428).
3. мн. Одвірок. Данило тільки тепер помічає на порозі біля варцабів дівчинку в білому (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 71).