ВАНДРУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Мандрувати. Ой зійшли, зійшли два місяці ясних — Та й вандрували два товариші красних (Павло Чубинський, V, 1874, 96); — Наші офіцерики до Румунії крешуть, нам [жовнірам] вандрувати з ними неохота. Шукаємо добрих людей, щоб до полону стати (Юрій Яновський, I, 1958, 253).
ВАНДРУВАТИ
Тлумачення слова