ВАНДРІ́ВКА, и, жін., діал. Мандрівка. По кількаденній вандрівці він зайшов до Лютовиськ (Іван Франко, VIII, 1952, 376); Пишний, майже безмежний великан [ліс] неначе у вандрівці задержався ось тут та задумався над тихими полями (Ольга Кобилянська, II, 1956, 7).
ВАНДРІВКА
Тлумачення слова