ВАЛЮ́ТНИК, а, чол., розм. Спекулянт чужоземною валютою, що одержує прибутки, здійснюючи протизаконні валютні операції. Валютників повні трактири нічні (Леонід Первомайський, II, 1958, 294); Валютник, метнувшись у першу крамничку, за мить приніс нам за крони.. копицю польських банкнотів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 97).
ВАЛЮТНИК
Тлумачення слова