ВАЛЬОК

ВА́ЛЬО́К, валька, чол. Грудка мокрої, замішеної з соломою глини для спорудження глиняних будівель або обмазування стін. Стара Кайдашиха не поклала своїми руками ні одного валька глини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 305); На виліплених до половини стінах копирсалися мурувальники. Вони добирали останні вальки глиняного замісу (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 212); Місить [дівчина] після гарячих пляжних пісків холодну в замісі глину, вальками якої потім затикатиме дірки в стінах кошари (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 321);  * У порівняннях. Озирнувся Кирило — серед хати, наче вальок глини, лежала Пріська (Панас Мирний, III, 1954, 125);
//  Зліплена в грудку певної величини кольорова глина, призначена для продажу і купівлі. — Це ж мати купила на ярмарку вальок отієї червоної глини за цілого п’ятака, — промовила Мотря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 273).