ВАЛЬКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Робити стіни будівель із вальків глини.
2. Обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини. Мотря валькувала стіни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 305); Заставила їх [Тоня] чепурити для овець кошару: там підмажте, там повимітайте, там підстеліть… Дивлячись на цілоденну чабанську роботу, вони [жінки] й самі заохотились, ..троє місять, а одна уже валькує (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 322).