ВА́ЛЯНЦІ, ів, мн. (одн. валянець, нця, чол.). Те саме, що валянки. — Та чи ти маленький, чи ти з розуму вижив, що в дорогу отак вирушив? А чи в тебе валянців нема? (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 17); Я хутко злізаю на запічок, звідти плигаю в дідові валянці і повз старців вибігаю стрімголов надвір (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 479).
ВАЛЯНЦІ
Тлумачення слова