ВАЛЕ́НТНІСТЬ, ності, жін., хім. Здатність атомів хімічного елемента приєднувати до себе або заміщати певну кількість атомів іншого елемента. Валентність елемента в іонній сполуці кількісно дорівнює зарядові його іона: у металів вона позитивна, у неметалів — негативна (Хімія, 10, 1956, 37); У сірчаній кислоті сірка перебуває у максимально окисленому стані, виявляючи валентність (Загальна хімія, 1955, 326).
ВАЛЕНТНІСТЬ
Тлумачення слова