ВАЛА́НДАТИСЯ, аюся, аєшся, розм.
1. Ходити без діла, вештатися. Вона серед загальної тривоги валандалася попід хати, без пам’яті від переляку і голоду (Іван Франко, V, 1951, 191); Справа громадської праці вже була добре організована, і ніхто не валандався без діла (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 32).
2. з ким. Морочитися. — Та вже Фенька краще. З нею не валандатися так (Панас Мирний, IV, 1955, 131); — І охота вам, люди добрі, валандатися з нею… Все одно вона вже пропаща! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 102).