ВА́ХМІСТР, а, чол., військ. У дореволюційній армії — старший із унтер-офіцерських чинів у кавалерії і кінній артилерії, якому в піхоті відповідав чин фельдфебеля. [Єгер:] Півроку був я у послузі, .. чистив чоботи вахмістрові, коня глядів (Леся Українка, IV, 1954, 217); — Ось Максим Сірко, вахмістр лейб-гусарського.. полку (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 149).
ВАХМІСТР
Тлумачення слова