ВАХЛЯ́Р, а, чол., діал. Віяло. Одна з пань нервово замахала пальмовим вахлярем, хоча в тому не мала жодної потреби, бо з моря подихало тихою прохолодою (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 45); * У порівняннях. Меценас ізняв капелюх і, мов вахлярем, холодив ним спітніле лице (Іван Франко, VII, 1951, 189).
ВАХЛЯР
Тлумачення слова