ВАХЛАКУВА́ТИЙ, а, е. Незграбний, грубуватий, вайлуватий. У однієї жінки був чоловік, такий собі вахлакуватий та неповороткий, та ще і не мав усіх дома (Україна сміється, I, 1960, 250); Інспектор переступив поріг і побачив за столом знайому вахлакувату фігуру (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 126).
ВАХЛАКУВАТИЙ
Тлумачення слова