ВАЙЛУВА́ТИЙ, а, е. Незграбний, неповороткий, повільний у рухах. Він мовчазний, вайлуватий і ходить завжди насуплений (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 134); Люда, як дика коза, легко спустилася з урвища, і Терень, вайлуватий, як ведмідь, ледве встигав за нею (Олесь Донченко, I, 1956, 526);
// Хиткий (про ходу, біг і т. ін.). Торяник ішов своєю неквапливою, трохи вайлуватою ходою (Семен Журахович, Опов., 1956, 148).
ВАЙЛУВАТИЙ
Тлумачення слова