ВАГОТА́, й, жін., заст.
1. Вага, тягар. — Тільки, голубонько моя, нащо тобі таку ваготу на своїх плечах носити? Хіба нікого послати? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 420); * Образно. І він появився звідти, ..Де кріпацька хатина, з нужди й терзань, Ваготою болю вгрузала у землю (Андрій Малишко, Віщий голос, 1961, 8).
2. перен. Важкі переживання, хвилювання. О. Нестор задихався, уривав слова, упадав під ваготою страшної новини (Іван Франко, VII, 1951, 116); Сиджу.., така вагота душить (Юрій Яновський, I, 1958, 283).
3. діал. Вагітність. Сестра у ваготі ходить (Словник Грінченка).