ВАГОНІ́ТИ, ію, ієш, недок., діал.
1. Вагітніти. Дівка не повинна їсти усього близнята — яблука там, чи що, бо буде вагоніть усе близнятами (Номис, 1864, № 286).
2. перен. Лежати тягарем; тяжіти. Напала моя Горбоносиха на другу тему, що вагоніла на її думках (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 429).