ВА́БЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вабити. Тієї ж миті він побачив Ясногорську.. Спускаючись, Черниш дивився під ноги, а проте, здається, бачив тільки її, довгождану, небезпечну і ваблячу (Олесь Гончар, I, 1954, 361); Попереду простував Шаптала — затягнутий широким офіцерським ременем, до блиску виголений, з очима ясними й ваблячими, як високе небо (Павло Загребельний, Спека, 1961, 22).
ВАБЛЯЧИЙ
Тлумачення слова