ВА́БЛЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням вабити.
2. Принадність, здатність приваблювати. Властивість артистичного таланту така, що він надає своїм утворам на сцені елементів благородства, естетизму, чарівливості, ваблення, внутрішньої і зовнішньої краси (Про мигт. тгатру, 1954, 206).