В’ЮЧА́К, а, чол. В’ючна тварина. Не забарився встати й сам король — його пробудила челядь, що довго з в’ючаками вовтузилась (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 399); * Образно. Поводження козаків боляче вразило його самолюбство. Це був бунт, повстання худоби, в’ючаків проти хазяйської волі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 24).
В’ЮЧАК
Тлумачення слова