В’ЇЗНИ́Й (УЇЗНИ́Й), а, е. Признач. для в’їзду куди-небудь. По обох боках в’їзної брами вискакували наперед дві низьці, широкі кругловежі, які з боків захищали доступ до замку (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 431); Всім селом проводжали хлопців [до Радянської Армії] аж до околиці, до в’їзної арки… (Хлібороб України, 1, 1966, 18).
В’ЇЗНИЙ
Тлумачення слова