В’ЇЖДЖАТИ 1 (УЇЖДЖАТИ), аю, аєш і В’ЇЗДИТИ (УЇЗДИТИ), в’їжджу, в’їздиш, недок., В’ЇХАТИ (УЇХАТИ), в’їду, в’їдеш, док. Їдучи, потрапляти в межі, у середину чого-небудь. Коли ми тут сваримось і миримось, у ворота хтось возом уїжджає (Марко Вовчок, I, 1955, 19); Верхи на зморених коненятах в’їжджала на майдан асканійська батрацька молодь (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 306); Уїхали ми в очерети. По ту і по ту руку, як стіна, очерет (Панас Мирний, V, 1955, 349); Світи, світи, місяченьку, До милої їду, Тоді зайди за хмароньку, Як у двір уїду!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 394); — Ньо, гніда! Недалеко вже!.. — І в’їхали в село, тільки світло посвітили (Андрій Головко, II, 1957, 138).
В’ЇЖДЖАТИ 2 див. уїжджати 1.