В’Ї́ДЛИВО (УЇ́ДЛИВО). Присл. до в’їдливий 1, 2. Валя в’їдливо впився очима в діда: — А що, злякались? Злякались? (Степан Васильченко, II, 1959, 188); Здалеку в’їдливо напливає загрозливий шум (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 251); — А чи їла ти коли таку [ковбасу] у себе, на своєму господарстві? — уїдливо спитав він її (Панас Мирний, IV, 1955, 50).
В’ЇДЛИВО
Тлумачення слова