В’ЯЗНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до в’язниця. Привиклий до вічної тишини [тиші] серед в’язничних мурів, він став ще більше мовчаливим [мовчазним] (Іван Франко, VIII, 1952, 240); Носила [Ганна] Ничипорові передачі у в’язничну лікарню, де він лежав після поранення (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 171);
// Який працює у в’язниці. В’язничний наглядач спочатку лаявся і забороняв дивитись у вікно, а потім махнув рукою (Олесь Донченко, III, 1956, 137);
// Власт. для в’язниці. В’язничний режим.
В’ЯЗНИЧНИЙ
Тлумачення слова