УЗИМІ́ (ВЗИМІ́), присл., діал. Узимку. — Раз якось паслисьмо [ми пасли] вівці та й звіяв студений вітер, гейби взимі… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 352); — Узимі якось… тісно в горах: усе пов’язане, поплутане стежечками, від стежки ані руш (Гнат Хоткевич, II, 1966, 12); Без плодів ніколи гілля тих дерев не лишалось — Влітку то будь чи взимі — цілорічно (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 128).
УЗИМІ
Тлумачення слова