УЗВИЧА́ЇТИСЯ, аюся, аїшся, док.
1. розм. Здобути навики, уміння у чому-небудь; навчитися чого-небудь; призвичаїтися. Всього, кажу, було, нім Мася узвичаїлась по-польськи балакати (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 61).
2. Зробитися звичайним, набути широкого вжитку, усталитися.