УЗВИЧА́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до узвичаїти. Кожний, хто користується літературною мовою, добирає.. різні лексичні засоби літературної мови, стараючись додержуватися узвичаєних у ній лексичних (як і морфологічних та інших) норм (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 66).
2. у знач. прикм. Який став загальноприйнятим, звичайним, широковживаним, усталеним. Лисенко, за узвичаєною формулою, — основоположник української класичної музики (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 206).