УЖИ́НОК, нку, чол. Загальна кількість зжатого на ниві хліба. Звозили снопи, сіно, славний ужинок цього літа взяли люди з панського поля! (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 298); * Образно. Високий татарин, здоровий, як бик, витріщив очі й поводив ними навколо, немов збирав по обличчях ужинок гніву (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 153).
УЖИНОК
Тлумачення слова