УЖАРЮВАТИ (ВЖАРЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЖАРИТИ (ВЖАРИТИ), рю, риш, док., перех.
1. Добре, до готовності просмажувати. Добре вжарила гуску (Словник Грінченка).
2. тільки док., перен., розм. Виконати що-небудь (пісню, танок і т. ін.) з запалом, пристрасно. Дід Григорій понапускав на дзвіницю парубків, так вони як ужарять польки, ну, не можна встояти в вівтарі (Іван Микитенко, II, 1957, 165); — Ану, вжар що-небудь! Лупастий хлопчик діловито підтяг штанці і вдарив по струнах (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 207).
3. тільки док., перен., розм. Ударити кого-, що-небудь; завдати удару комусь, чомусь. Він її як ужарив, то вона… на дванадцяті сутки здохла (Словник Грінченка); [Сава:] Німці рвуться на міст, щоб утекти, а товариш Мартиненко з армією.. як ужарив по них з танків! (Захар Мороз, П’єси, 1959, 233).