УЗДОГІ́Н (ВЗДОГІ́Н), присл., діал. Навздогін. Ішла [Василина] зовсім спокійно, так, начеби [начеб] нічого й не сталося. Варвара кричала ще їй вздогін (Лесь Мартович, Тв., 1954, 61); Може, таки треба було плигати за борт і кинутись вплав за човном уздогін? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 242).
УЗДОГІН
Тлумачення слова