УЗДА́, и, жін., рідко. Те саме, що вуздечка. Не раз безсонному здається Серед тяжких душевних мук, Що підо мною кінь несеться, Й узда висковзується з рук (Іван Франко, XIII, 1954, 153); Як вітрові, нема йому спокою, Своє він серце сам і розрива, В безодню рине буйна голова — І кінь дзвенить уздою золотою (Максим Рильський, II, 1960, 271).
УЗДА
Тлумачення слова