УЗБРО́ЄНИЙ, а, е, заст.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до узброїти. На ранок узброєне військо було; Кому ж не дісталося зброї, Тому не забракло сокири, коси Та в грудях одваги міцної (Леся Українка, I, 1951, 354).
2. у знач. прикм. Який має при собі зброю, забезпечений зброєю. Посеред узброєних посіпаків їхав віз, а на ньому, прикований, сидів чоловік, блідий, змучений і перед часом зів’ялий (Іван Франко, II, 1950, 117).