УЗАКО́НЮВАТИСЯ, юється і рідко УЗАКОНЯ́ТИСЯ, яється, недок., УЗАКО́НИТИСЯ, иться, док.
1. Набувати сили закону;
// Входити в загальний обіг, вважатися правильним. Є форми і відповідники, які вже остільки узаконились, що перекладач, хоч би й чув він усю неточність звучання, — не може запобігти (Олексій Кундзіч, Діези.., 1956, 12).
2. тільки недок. Пас. до узаконювати. Протягом багатьох років у колгоспах штати зростали і узаконювались виробничо-фінансовими планами. Нині в цій справі з’явились чіткі й суворі межі (Радянська Україна, 5.XII 1962, 3).