УВИРАЗНЕННЯ

УВИРА́ЗНЕННЯ, я, сер. Дія за значенням увиразнити. З навколишнього життя, з побуту черпає письменниця [Марко Вовчок] різного роду зображувальні засоби з метою увиразнення своїх думок, їх образного втілення (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 394); Серед багатьох об’єктів наукового дослідження мови художньої літератури питання синтаксису, стилістичного використання багатоманітних синтаксичних структур для увиразнення, підкреслення певного змісту, ідеї твору, створення мовної естетичної тональності і т. д. посідають одне з найзначніших місць (Мова і стиль «Вершників», 1955, 47).