УВІНЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., УВІНЧАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Бути нагородженим за заслуги, удостоєним високої нагороди; приймати нагороду. — Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду (Леся Українка, I, 1951, 383).
2. Прикрашатися вінком з чого-небудь або чимось, схожим на вінок.
3. Закінчуватися вгорі чим-небудь. Верхні частини будівлі [собору] відзначаються уступчастим розташуванням арок і склепінь, які плавно піднімаються вгору і увінчуються мальовничим п’ятиглав’ям пірамідальної будови (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 514);
// перен. Закінчуватися, завершуватися чим-небудь; знаходити своє втілення в чому-небудь. Жадоба боротьби увінчується знаменитим поєдинком [Мцирі] із барсом (Максим Рильський, III, 1955, 207); Вони.. призналися, що в результаті подорож їх увінчалась добрим успіхом (Іван Франко, VI, 1951, 203); Електрохід, уже відчутно зримий, На ватмані окреслений встає, Конструкціями смілими, новими Безсоння увінчалося твоє (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 31); Після переможної битви на Курській дузі стратегічний наступ Радянської Армії успішно тривав і увінчався великими перемогами (Комуніст України, 2, 1969, 61).
4. тільки недок. Пас. до увінчувати.